Василь Михайлович Кавун Василь Михайлович Кавун

Васи́ль Миха́йлович Каву́н (14 серпня 1928Кобринове — 8 серпня 2009Київ) — державний та партійний діяч Української РСР. Голова виконкому Вінницької облради (19701978), перший секретар Житомирського обласного комітету КПУ(19781989). Депутат Верховної Ради СРСР 6-10-го скликань. Народний депутат України 2-го скликання. Герой Соціалістичної Працікандидат сільськогосподарських наукПочесний громадянин Житомира.

Трудова діяльність

 

Василь Михайлович Кавун народився 1928 року в селі Кобринове Тальнівського району Черкаської області в сім'ї селян-бідняків, де виховувалося одинадцятеро дітей.

Із ранніх літ активно трудився на різних роботах у місцевому колгоспі, а по закінченні середньої школи успішно вступив доУманського сільськогосподарського інституту, який закінчив 1953 року.

По закінченні навчання, за направленням інституту, трудову діяльність розпочав на посаді агронома колгоспу «40-річчя Жовтня», а вже згодом очолив сусідній із ним колгосп імені Куйбишева Теплицького району Вінницької області. Цієї пори —1954 року — вступив до КПРС.

До виконання службових обов'язків на посадах фахівця, керівника господарства В. М. Кавун буквально з перших днів ставився з неабияким старанням і завзяттям. Завжди був уважним до людей, їх запитів. І саме це давало гарні результати. В. М. Кавуна поважали і цінили. Надзвичайно швидко він завоював високий авторитет спеціаліста, вмілого організатора виробництва.

Коли в крупному колгоспі села Шляхова сусіднього Бершадського району, де в одне господарство об'єдналося три колгоспи виникла проблема з керівником, порекомендували на цю посаду Василя Кавуна. На цей час він уже став знаним господарником.

Так 1958 року В. М. Кавун пов'язує свою долю зі Шляховою, де колективне поле становило без малого вісім тисяч гектарів землі — найбільше на Вінниччині.

Якраз у Шляховій у повну силу розкрився талант Василя Михайловича Кавуна, як агронома, керівника, новатора виробництва. Завдяки активній співпраці з ученими, господарство засіває поля лише перспективними, районованими сортами зернових і технічних культур, на фермах з'являються високопородні тварини. Запроваджуються прогресивні технології вирощування культур. Шляхова з року в рік добивається найвищих виробничих показників не лише в районі і області, але й в республіці і СРСР.

За ці досягнення !962 року голова колгоспу В. М. Кавун удостоюється високого звання Героя Соціалістичної Праці.

Тогочасний керівник партії й уряду Микита Хрущов неодноразово бував у Шляховій, орієнтував керівників господарств держави на добротний фаховий рівень роботи В. М. Кавуна, який своє господарство перетворив на справжню школу передового досвіду. Тут щороку гарантовано отримували високі врожаї польових культур, добивалися рекордної віддачі громадського тваринництва.

1967 року на Всесвітній виставці сільського господарства в Монреалі — Канада, Шляхова представляє колгоспний лад Радянського Союзу. Делегацію від країни Рад на всіх рівнях презентує голова цього колгоспу, який уже вдруге обирається депутатом Верховної Ради СРСР і членом Президії Верховної Ради СРСР.

Усього В. М. Кавун чотири рази підряд обирався членом Президії Верховної Ради СРСР, вищого органу державного керівництва, до якої входили керівники СРСР, окремі міністри, найавторитетніші перші керівники союзних республік. В. М. Кавун був єдиним серед них представник колгоспного селянства. 1970 року з посади голови колгоспу В. М. Кавун обирається головою Вінницької обласної ради народних депутатів. На цій посаді він трудитиметься до 1978 року Першим секретарем Вінницького обкому партії тієї пори працював амбітний і чванливий чоловік В. М. Таратута, який уже звик був до того, що на засіданнях бюро, пленумах обкому партії за ним завжди залишалося останнє вирішальне слово. З приходом до керівництва області В. М. Кавуна ця ситуація стала дещо змінюватися. Принциповий і розважливий В. М. Кавун міг піднятися і сказати, що ситуація насправді, приміром, складається не так, як її малюють і возвеличують партійні органи. Добитися навіть зміни прийнятого рішення.

Ця відвага і прямолінійність В. М. Кавуна диктувалися його високим авторитетом відомого в СРСР господарника і чесної, справедливої людини.

В. М. Таратута не раз скаржився своїм партійним зверхникам на те, що йому важко в області чітко проводити «лінію партії», оскільки цьому іноді перешкоджає член ЦК КПРС, депутат Верховної Ради СРСР, Герой Соціалістичної Праці В. М. Кавун, який підходить з позиції не партійної доцільності, а власної оцінки подій. Тому було прийнято рішення розвести в просторі В. М. Таратуту і В. М. Кавуна. Останнього обирають першим секретарем Житомирського обкому партії.

На цій посаді В. М. Кавун трудився з 1978 по 1989 рік.

Найбільше чого добився він у роботі — зумів побудувати в області сотні кілометрів доріг із твердим покриттям, асфальтових трас. Оскільки Житомирщина, як край глибокого Полісся, до його приходу відзначався дрімучим бездоріжжям. В окремі пори року до віддалених лісових сіл не можна було дістатися протягом тривалого часу.

За часів В. М. Кавуна будівництво шляхів сполучення в області вважалося пріоритетною справою. За одинадцять років у цьому напрямку зроблено стільки, як ні в якому іншому краї України.

В. М. Кавун багато потратив сил і вміння до того, щоб облагородити, надати охайного, культурного вигляду обласному центру.

Перший секретар Житомирського обкому партії виявився серед тих комуністичних сил, які не сприйняли демократичного подиху перебудови. В. М. Кавун своїм соратникам тієї пори зізнавався, що він навіть намагався переконати М. С. Горбачова в пагубності курсу, на який він указав.

У пресі збереглася позиція, якої він притримувався щодо цього. В. М. Кавун тоді казав: «Втямивши, до чого все йде, я прагнув переконати Михайла Горбачова в помилковості затіяного ним». Але було вже пізно.

На це переконливо вказали події, які розгорнулися в Житомирі і області щодо виборів народних депутатів СРСР. Перебудова, гласність вивели з ладу колись могутню машину впливу через репресивні органи на думки, помисли, вчинки людей. В. М. Кавун цього не зрозумів. Він вимагав приструнити тих, хто виводив людей на протестні антикомуністичні мітинги, демонстрації. А це вже не вдавалося. В області, як і по всьому Союзу, прокочується хвиля мітингів і демонстрацій. Тут створюється перша на Україні опозиційна владі регіональна організація «Громадянський фронт сприяння перебудові» на чолі з Аллою Ярошинською, метою діяльності якої була боротьба з Системою — за права, честь і гідність людини, свободу слова. Побачивши, що проголошений Москвою курс веде не до модернізації, а до знищення Системи, Кавун намагається вплинути на союзне керівництво: «Втямивши, до чого йде, я прагнув переконати Михайла Горбачова в помилковості затіяного ним». Під час виборів до нардних депутатів СРСР балотувався безальтернативно по Бердичівському терокругу Житомирської області. Виборці, які посміли висловити на мітингах в Бердичеві протест проти цього, були потягнуті до судів та оштрафовані. Серед них і інваліди ВОВ. Організував та очолив безпрецедентне шельмування кандидата в народні депутати СРСР журналістки Алли Ярошинської та її довірених осіб. Всього по Житомиру і області в той час було потягнуто до міліції, судів та прокуратури майже сто активістів, це були політичні переслідування інакомислячих вже за часів перебудови. Своєрідним супротивником В. М. Кавуна стала неформальний лідер демократичних мас, кандидат у депутати Верховної Ради СРСР журналістка Аллою Ярошинською. Усе закінчилося тріумфальною перемогою А. Ярошинської на виборах у Житомирі за неї проголосувало 90,4 відсотки виборців. Її перемога стала політичною поразкою В. М. Кавуна. Згодом, після виборів, безпартійна А. Ярошинська оскаржила ці неправосудні рішення в Генрокуратурі СРСР, всі справи було переглянуто, кошти повернуто, людей реабілітовано. В. М. Кавун неодноразово обирався членом ЦК КПРС — на партійних з'їздах і пленумах у 1961, 1966, 1971, 1976, 1981, 1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6-10-го скликань. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 1989 року в Бердичівському районі Житомирської області.

В. М. Кавун був для Житомирщини фігурою знаковою. В період його правління було здійснено декілька масштабних проектів. Разом з тим, В. Кавун був і своєрідним символом застою, шельмування[джерело не вказане 1920 днів] найкращих людей тогочасного суспільства і ганебного кінця тоталітарної комуністичної системи.

18 грудня 1989 року після роботи Комісії ЦК КП України, що вивчала політичну ситуацію на Житомирщині, В. М. Кавун написав прохання про відставку і повернувся всело Шляхова, в рідний колгосп «Світанок», де його знову обрали головою правління.
У 1994 році позапартійний В. М. Кавун обраний народним депутатом України від Бершадського виборчого округу № 054.

Помер Василь Михайлович Кавун 8 серпня 2009 року в одній із київських лікарень. Похований на Байковому кладовищі.

 

Відзнаки

 

 

Контакт

Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 імені В.М.Кавуна
вул.Космонавтів, 36, м. Житомир, 10009, Україна

(0412)33-50-84

© 2015 Усі права захищені.

cтворити безкоштовний сайтWebnode